Селище медикині Ольги Поліщук розташоване за 40 кілометрів від Херсона. Брилівка окупована з першого дня повномасштабного вторгнення Росії. До того Ольга працювала головною лікаркою центру первинної медицини.
Під час окупації росіяни схиляли медиків до співпраці, примушували взяти російський паспорт та забороняли спілкуватися українською мовою. Зараз Ольга живе та працює у селищі П’ятигірському на Харківщині — там протягом п’яти років шукали сімейного лікаря.
Свою історію Ольга Поліщук розказала Суспільне Харків.
“Говорили, що, як керівниця, я муситиму перша взяти російський паспорт, бути на референдумі в перших рядах”
Разом із чоловіком Ольга Поліщук виїхала з окупації на початку 2022 року. За словами медикині, за місяць в їхньому будинку поселилися військові РФ.
“Початок 24 лютого [2022 року — ред.] — вже надавали ми невідкладну допомогу пораненим нашим військовим. Це були прикордонники, які виїжджали з КПП “Каланчак”. Вже літали літаки, скидали снаряди. Ввечері заїхала важка техніка [РФ — ред.]. Працювати давали два місяці, потім почалися приїзди “Росгвардії, — згадує медикиня. – Не давали працювати, розмовляти українською мовою. Були залякування. Така їхня метода. Першими були керівники сільської ради, потім – керівники лікарень, шкіл”.
Росіяни змушували до співпраці, але жінка відмовилася.
“Коли вони приїжджали з “виховними місіями” говорити, що вони надовго, що я муситиму перша взяти російський паспорт, бути на референдумі в перших рядах, як керівник, тоді я зрозуміла, що не треба нам там довго залишатися”, — розказала Ольга Поліщук.
“Добре, що є житло, є робота і віра у краще”
З окупації подружжя поїхало на Харківщину: спершу оселилися в Краснокутську, де мають рідних. Згодом лікарка отримала пропозицію роботи в П’ятигірському.
“У мене були побоювання, чи будуть люди укладати зі мною декларації. Але пацієнтів достатньо. Я маю більш як 700 декларацій на сьогодні. За два місяці — це для нової людини нормальні показники. Я ще приймаю декларації: на мою ставку має бути 1800 пацієнтів”, — говорить медикиня.
Ольга говорить, у громаді їй надали грошову допомогу, забезпечили житлом та меблями: вивезти з окупації вдалося тільки документи та найнеобхідніші речі, а також світлину 6-річної онуки.
Робоче місце, за словами лікарки, також достатньо забезпечене матеріально-технічною базою та медикаментами.
Ольга Поліщук говорить, до нового життя на Харківщині звикла, але чекає звільнення рідного селища від окупантів та повернення додому.
“За цей час цінності змінилися зовсім. У 2022 році я шкодувала за всім, що було побудоване нами з чоловіком. Потім я змінилася зовсім. Добре, що є житло, є робота і віра у краще”.
фото: Суспільне Харків
