«А хочете, я вам снаряд покажу? Самі діставали.» – пропонує Євген, і показує рукою на протилежний бік поля.
Таких «подарунків» було багато, ще більше лишається на інших ділянках.
Розмінований баштан і нерозміновані ділянки землі – на відстані кількох сантиметрів. Ось тут плететься кавунчик, робиш крок у бік – і вже знак «Міни».
До повномасштабного вторгнення Катерина та Євген, разом з родиною, вирощували в селі Білогірка Великоолександрівської громади на Херсонщині пшеницю, полуницю та мали баштан.
Коли ЗСУ звільнили село, то родина повернулась. І одразу вирішила відновлювати господарство. Почали з кавунів і динь – насіння змогли вивезти з тоді ще окупованої Білогірки.
Власними силами, з іконою в руках, родині вдалось розмінувати кілька полів. Оскільки трактор згорів під час боїв, то землю орали мотоблоками. На власний страх і ризик. На щастя, все минуло добре.
«Дуже багато людей знали про наші білогірські кавуни і до повномасштабного вторгнення. І зараз приїжджають до нас з Миколаївської області, Кривого Рогу. А так кавуни і дині продаємо на базарі у Великій Олександрівці. Кілька разів навіть поштою замовлення надсилали. У нас в селі дуже родючі землі. Але цьогоріч не пощастило з погодою – спека і засуха. Тому і врожай гірше за попередній рік. Цьогоріч кавуни та дині дозрівали взагалі без поливу, бо дощів не було. Лише сонце і родюча земля. Попри все, вони все одно дуже солодкі та соковиті. Найсмачніші.» – розповідає Катерина.
Наразі на баштані вирощують кілька сортів. І щороку намагаються пробувати нові. Наприклад, цьогоріч пробували новий сорт кавуна «Балатон». Диню висадили «Ефіопку» та «Ананаску».
«Кавуни треба їсти прямо на баштані. Отак береш його і розламуєш, – каже Євген, розбиваючи кавун навпіл. – Ми поставили кілька опудал, щоб відлякувати ворон та галок. Дуже їм полюбились наші дині та кавуни».
«Нам потрібен трактор, бо наш згорів разом з усім інвентарем. Бо обробити всі поля мотоблоком – це можна попрощатись з власним здоров’ям. Ми намагались найняти трактор, але люди не хочуть заїжджати на нерозміновані поля, бо це дуже небезпечно. Планів у нас дуже багато. Наприклад, зробити полив. Бо люди нас знають, продукцію замовляють. Але без поливу на всіх не буде вистачати.» – каже Катерина.
І додає, що ж допомагає їй триматись.
«Триматись допомагає родина і робота на власній землі. Не якісь там матеріальні блага. Тримають люди: родина, батьки, люди, які нас підтримують. Хочеться, щоб був мир і всі повернулись додому».
фото Олени Пімєнової
[…] […]