Після презентації другого тому літературного альманаху «Херсонщина. Артспротив» відбулися громадські обговорення за участю митців, активістів, представників громадських організацій та благодійних фондів, ВПО з області, органів влади, представників молодіжної ради Херсонської міської територіальної громади, ЗМІ задля порушення нагальних проблем Херсонської громади зокрема й області в цілому та формування пропозицій щодо їхнього вирішення.
Організатори підготували основні тези в цитатах від спікерів.
Олександр Книга – генеральний директор-художній керівник Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. М. Куліша, народний артист України, голова Євразійської Театральної Асоціації:
«Ми працювали навіть після цього трешового ранку – відбулася прем’єра «Одноденний герой». Вона була тільки один раз, вже потім буде десь у січні. Існує в Києві проєкт «Театр Ветеранів» – це вже про майбутнє, про ту інклюзію. Для хлопців і дівчат, які повернуться. Вони збирають їх, допомагають написати п’єси. І от наш земляк Володимир Тука написав. Він, до речі, герой кількох документальних фільмів разом із Сергієм Павлюком, які були про спротив Херсона. І ось народилась ідея створити виставу, де він не тільки виступив як автор, а й сам зіграв її. Ми взяли його на роботу – з 15 грудня він вже актор Херсонського театру. Зараз будемо шукати гранти для того, аби організувати з виставою гастрольний тур. Тому що це дуже важливо для міст, які, слава Богу, не були в окупації, потрібно для міст, які дуже далеко розташовані від ворога і не завжди можуть зрозуміти, як живуть люди на лінії фронту. Ну, і це той патріотизм, який виховується поступово речами, що зачіпають тебе. Інакше, ви б скільки не сказали слово «патріотизм», воно ніколи не спрацює.
Також у нас із херсонською письменницею Оленою Маляренко є проєкти – жіноча історія життя в окупації та місті на лінії фронту, тепер ось чоловічу готуємо.
Я, до речі, колись дуже давно теж писав вірші, це було в дитинстві, чого я далі це не робив не знаю. Але на збірнику арабської поезії, яка була в нас вдома, там такі листочки були дуже гарні, мені подобалось на них писати, я не знаю, що мене надихало. Та не став поетом. Але став директором театру і горджусь тим, що колектив наш сьогодні, не дивлячись на ту ситуацію, в якій ми перебуваємо, він є, він діє. Дуже складно, ви всі знаєте, що в нас основна проблема – це не кошти, не якісь речі матеріальні, а люди, їх мало. І я реально розумію, що навіть після нашої перемоги їх теж буде мало. Тому, з одного боку, хочеться зберегти тих, хто є, з іншого боку – знайти ще якихось людей, які сьогодні зможуть долучитися.
Минулий рік у нас був роком матеріальної бази, ми відновлювались після пограбування. А цей рік у нас є роком збирання творчого складу із 93 людей, які були до війни, – це всі і актори, і вокалісти, і оркестр, і балет… Вдалося зібрати тут всього 31 людину. І це навіть при тому, що частина з них – нові, які не працювали в нас раніше. Це говорить про те, що сьогодні в Херсоні реально немає і поки не буде на певний доволі великий час музикантів, у нас будуть проблеми з вокалістами. Ну ще з акторським складом ми зараз намагаємось з університетами працювати, з коледжами, їздимо, дивимось на курси, спілкуємось… Знову ж таки, не зможемо нікого привезти чужого з інших місць, якщо не буде житла, а воно знищується, на превеликий жаль.
Я єдине в чому оптиміст і впевнений – тут дуже багато сидить людей, яких я знаю і які от якраз і складають оте ядро, яке тримає місто. Це залежить не від чиновників, це залежить від кожного з нас.
От я вчора був на конференції від ГО «Десяте квітня» і знову ж там всі були волонтери, люди неспокійні, які за цей період повідкривали купу громадських організацій, знаходять кошти і роблять велетенську роботу для міста, для області, для наших людей. І оце саме на вас буде лежати вся ця робота після і відповідальність, і все, що нам треба буде відбудувати і змінити. Тому, тримаємось один за одного, допомагаємо один одному.
Приходьте в театр – ми створили дуже багато творчої продукції: вистав різних і про війну, і не тільки про війну, і терапевтичні, і музичні програми.
Бережемо тих, хто є, для того, щоб продовжувати мистецьку діяльність».
Володимир Клюцевський – заступник голови Херсонської обласної державної адміністрації:
«Вихід таких альманахів є важливою складовою для зміцнення нашої української національної й ідентичності. Говорячи про спротив – це є актуальним, тому що часто їдеш по Херсону, включаєш радіо, не буду називати ті канали, де вмикається російське радіомовлення, і розумієш що вони в цьому дещо перемагають нас. Бо їхнє «вєщаніє» є у нас, а нашого там немає. Але ми все робимо для того, щоб, згуртувавшись, чинити цей опір і в мовному питанні, і в подоланні маркерів русифікації московицьких надписів і тоталітаризму. Я хотів би сказати, що разом поєднавши ці зусилля ми є серйозною базовою силою для того, щоб продемонструвати нашу українськість. Багато хто долучається до цієї роботи, відшукуючи один одного за своїми творчими здібностями».
Світлана Думинська – начальниця управління культури Херсонської міської ради:
«Україна унікальна не просто в тому, який ми тримаємо спротив. Якщо ми подивимось з самого початку великої війни, то унікальність в тому, що в нас найголовнішими місцями зустрічі стали бібліотеки і ключовими стали люди, які приходять послухати. У нас минув період і розуміння, що класний захід – це коли 200, 300, 500 людей. Ні. Ми прийшли до того розуміння, що нас може бути 5-ро, і всім цікаво.
Зараз література і поезія пішли настільки вгору. Митці, творці, люди, які пишуть, вони знаходять слова, що ти слухаєш і думаєш: «Господи, він вже все сказав, все, що я відчуваю, але так це красиво».
Унікальні українці, красива нація красивих людей. Навіть те, що всі зібрались разом у місті, яке третій день під КАБами, під великими обстрілами, але прийти читати поезію і та відповідь, яка щойно пролунала на питання «Про що хочете послухати?» – «Про любов!» Це про нас говорить! Ми сильні. От прямо вона тримає нас на плаву. Головне, щоб більше в світі про це знали. Ми маємо говорити про це, передавати той біль, але з тим, щоб всі розуміли, що ми не здаємось і не ламаємось».
Наталя Шатілова – співзасновниця центру психосоціальної підтримки «СВОЄ», волонтерка «Червоного Хреста»:
«Колись з любов’ю в дитинстві я теж писала вірші. Зараз, на жаль, нема такого поштовху або, може, немає сили на це. Але в нас є неймовірні люди, які пишуть. Чому це важливо? Ви ж знаєте, що є документалісти і громадські організації, і історики, вони все записують. Але ці документальні історії створюються для офіційної фіксації всіх злочинів проти України, наших страждань, наших втрат. Не дуже цікаво буде читати і не торкне воно, як торкнуть художні твори. І от якраз вірші, розповіді, оповідання, романи будуть від людей до людей. Як сказала пані Світлана Думинська, нам потрібно, щоб якомога більше людей і зараз, і потім знали про те, який був спротив, як ми жили, як народжувалась ця перемога не тільки на фронті, а і кожним із нас. Ми зараз кожен на своєму фронті. Культурний фронт, мистецький фронт, волонтерський фронт – їх багато насправді. Хоча мені в якійсь публікації зробили таке зауваження, що фронт один. Так, один – вся Україна. І нам так довелося, Херсону, що ми тут з першого дня і в нас він досі та ще триватиме… Бо після перемоги буде відбудова.
Багато є щоденників. Один із них у вигляді фільму показували в нашому громадському центрі «СВОЄ» в межах історичного фестивалю LEGIO Historica. Приїжджав Руслан Горовий, привозив свій документальний фільм «Мощун» про життя однієї жінки, яка пережила окупацію в селі на Київщині. Вона зачитала свій щоденник. Повірте, я думаю, що дуже багато цих щоденників, люди пишуть хронологію. Тому що осягнути, запам’ятати це просто неможливо. Мозок не витримує, особливо під час окупації. Особливо зараз, коли дуже буває страшно, буває лячно, буває дуже нервово. Тому кожен, мабуть, веде якийсь щоденник. Хтось у Фейсбуці робить публікації. Я бачу, що багато пишуть: «Це для того, щоб воно просто залишилось». Ми лишаємо слід і це дуже важливо. Тому що від переосмислення й аналізу нашого сьогодення твориться майбутнє. І чим чіткіше ми зафіксуємо, проаналізуємо, будемо пам’ятати – це про вшанування, це про пам’ять, це про мрії наші, це про наше майбутнє».
Костянтин Кльова – голова Молодіжної ради Херсонської міської територіальної громади, голова молодіжної громадської організації «Єднаймося. Заради майбутнього»:
«Молодь – це рушійна сила. Власне, саме від нас залежить майбутнє нашої країни. Для мене, чесно скажу, це перший літературний захід в моєму житті. І мені дуже приємно було бути тут, приємно було послухати вашу творчість, ваші слова. І силу цих слів просто неможливо оцінити. Молодіжна рада є таким органом, який надалі буде більше і більше розвивати такі ініціативи. На наступний рік у нас є грандіозні плани. Цей рік ми вже завершували організаційну роботу. Власне, позавчора, був відкритий молодіжний простір ради в Шуменському мікрорайоні. Ми потроху розвиваємося, збільшуємо свою діяльність і будемо розвиватися, будемо старатись ставати кращими і робити все для нашої молоді».
Отже, порушували питання руйнування російськими військовими архітектури міста, наголошували на важливості роботи театру та порушення актуальних тем через мистецтво (вистави, книги, кіно), наголошували на важливості мовної політики, якості, а не кількості заходів та їхніх відвідувачів, єднання активних діячів, документування сучасних подій та передавання емоцій через мистецтво, важливість розвитку молоді міста та створення молодіжних просторів. Та ключовим лишається питання безпеки, адже Херсон – місто на лінії фронту, за 2 км через Дніпро від досі окупованого російськими військовими лівого берега.
Фото: Олександра Корнякова
