Військовий на псевдо “Макс” служить у 123 окремій бригаді ТрО ЗСУ.
З першого дня повномасштабного вторгнення він записався в мінометники.
-У перші місяці війни, здебільше, вчилися на практиці. З тих пір я нищу ворога. Звільняв Херсонську область, яку до війни недолюблював, оскільки не знав. Тепер кожне село рідне. Пізніше записався в «штурмовики», хто ж, як не ми! Знов навчання, полігони. – згадує воїн.
А далі бої. Нескінченні бойові завдання, в тому числі й в лігві ворога. Часто головним завданням було: «дожити до ранку», аби нанести несподіваний удар.
-Одна з найяскравіших операцій, в якій я брав участь — розгром ворожої колони в грудні 2022 року. Розвідка доповіла про її рух, ми вичекали момент, коли вони зупинилися для обміну інформацією, та в цей момент ми їх «накрили» чотирма мінометами, був гарний “фейєрверк”.
Була історія з побратимом. Переходили з точки А до точки Б, вирішили перепочити в одній із сільських хат. Було дуже холодно і сиро. Хата знаходилася в «сірій» зоні.
-Полягали спати, але я вирішив перевірити, чи немає в хаті чогось небезпечного. Під ліжком, де вже спав побратим, я виявив міну натискної дії, пощастило, що вона не була зведена в бойове положення. І ще історія з війни. Навесні на виконання бойового завдання ми ходили однією стежкою, ходили місяць! Іде наш сапер, граната Ф-1 у руці, руки тремтять: «Щойно зняв біля стежки розтяжку…»… І цього разу минулося!
За словами військового, найстрашніше за всю службу — це коли летіла російська авіація.
-Лежиш в окопі, чуєш звук, вона наближається… і прилітає ракета в село, ти це бачиш, бачиш, як від вибуху купол з церкви летить, наче здутий вітром. Страшно, коли снаряд танку перелітає дах хати, де ти заховався, і потрапляє в сусідську.
Ще до підриву росіянами Каховської ГЕС “Макс” з побратимами були в засаді. Ніч. Через очерет йшла дика коза, хруст гілок і сухої трави.
-Ми думали, що до нас хтось пробирається, підготувалися до бою. Пізніше ми ту козу підгодовували. Підгодовували і дикого кабана, і з десяток свійських бичків, більшість з яких на трьох ногах з культями від вибухів протипіхотних мін. А під час виконанняіншого бойового завдання над нами літали російські дрони, і треба було заховатися. Зайшли в хату, і помітили засипаного глиною і дошками зі стелі, внаслідок артилерійського обстрілу, бичка. Ми його відкопали, напоїли, він за раз випив відро води. Знайшли ящик картоплі і нагодували його.
З одного з островів “Макс” забрав контуженого кота. Тваринка нічого не чує, але дуже лагідна і вдячна. Тепер кіт живе у “Макса” вдома і зветься Васьком.
-Після нашої Перемоги плануємо з побратимами пройтися шляхами нашої бойової слави, згадати, як ми провели свою молодість, і яких безцінних людей зустріли в окопах цієї безжальної прОклятої війни.
фото з офіційної сторінки 123 окремої бригади ТрО ЗСУ
