Херсонський боксер Андрій Пєтухов став волонтером з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Коли російські війська підірвали Каховську ГЕС Андрій кинувся вивозити людей із більш затоплених районів — евакуйовував людей з мікрорайону Корабел у Херсоні та лівого берега. Одним із врятованих став 93-річний Вадим Соляник, з яким Андрій Пєтухов і досі підтримує стосунки.
Про це пише Суспільне Херсон.
Андрій розповідає, що в день, коли армія РФ підірвала греблю Каховської ГЕС вона у Херсоні прибувала дуже швидко. Особливо у прибережних районах міста. Тому чоловік одразу подзвонив друзям-волонтерам та вони вирішили разом евакуйовувати людей з небезпечних районів.
“Вода дуже швидко підходила. Спочатку я їздив на своїй автівці та дивився, що відбувається. Був в Гідропарку, у Кіндійці, річпорту та на набережній, проїхав всі села, розташовані поряд з Херсоном”, — пригадує волонтер.
Скільки вивіз людей з підтоплених районів Андрій не рахував. Але найбільше йому запам’ятався випадок, коли рятували 93-річного Вадима Соляника.
“Ми посадили дідуся в човен і почався обстріл. Влучили біля нас, метрів за сто. Чудом вийшло так, що зачепило тільки дідуся, поранило в голову. Російська армія продовжувала обстрілювати, ми завели човен і почали їхати на сушу, адже підвезти пораненого до Корабельної площі, змоги не було. Там його вже забрали військові та доправили до лікарні”, — каже Андрій.
З тимчасово окупованих Олешок хлопцям вдалося вивезти десять дітей та стільки ж дорослих. Зазвичай за людьми їздили кількома човнами, під час однієї з поїздок їх помітив російський дрон.
“Ми стояли та чекали біля дерева, коли дадуть сигнал, що можна їхати. І тут підлітає на нас дрон, ми просто починаємо газувати, тому що він різко летів на нас. Я так зрозумів, що врятувало нас те, що були білі прапорці та червоний хрест. Тому, можливо, дрон просто полетів і ми потім почали працювати, вивозити людей з лівого берега”, — каже волонтер.
Зараз Андрій лишається у Херсоні, продовжує допомагати місцевим жителям та військовим.
“Кидаю усе та вирушаю на поміч людям, без цього вже не можу. Мене надихають ті люди, яким допомагаєш, рятуєш їх і чуєш у відповідь “величезне дякую”, — говорить Андрій.
