Поспілкувалися із головою благодійного фонду «Менше слів – більше дій» Олегом Долголуцьким про волонтерство, пошук ресурсів і внутрішні опори.
– Пане Олеже, розкажіть, будь ласка, про вашу організацію: чим та кому допомагаєте?
– Надання гуманітарної допомоги на деокупованій частині Херсонської області. Зараз також ремонтуємо дахи за підтримки партнерів. Наш останній проєкт – відновили парк у Посад-Покровському.
Зараз більше дистрибуція гуманітарної допомоги, чекаємо від партнерів будівельні матеріали в кінці березня, після чого плануємо продовжити ремонтувати дахи в Чорнобаївській та Білозерській громадах. Маємо декілька проєктів із партнерами, пов’язані з водою. Чекаємо на результати перемовин. Маємо надію, що все буде, як плануємо. Також чекаємо найближчим часом на проєкт, який ми маємо реалізувати в Киселівці, – будемо відновлювати дахи 14 будинків. Але зараз це 50 на 50. Співпраця у нас буде з міжнародною організацією із Нідерландів.
– Ви самі звідки?
– Із Посад-Покровського.
– Там теж волонтерили?
– У 2022 році, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, я якраз перебував у Посад-Покровському. 27 грудня 2021-го приїхав із Німеччини, до цього жив і працював там майже 5 років. В Україні бував, але нечасто. Вирішив приїхати на Новий рік, побути з родиною. Захворів та лишився. Ми до 15 березня жили в селі, потім там уже неможливо було перебувати. Ми евакуювалися, 7 квітня я повернувся і з цього часу розпочалась моя волонтерська діяльність. Спонтанно, неочікувано. Я приїхав просто речі забрати і отримав потреби від військових і цивільних людей, які там залишились. Мене попросили привезти з Миколаєва деякі продукти.
Я закупив все, що попросили, привіз і отримав нові потреби, і так все закрутилось, почав шукати донорів, які могли б надавати гуманітарну допомогу. І так почалась моя допомога. Це була і евакуація, і ми допомагали рятувати майно людям, з людьми заїжджали в села, де вони проживали. Рятували що встигали там, адже обстріли були часто… Повертались у Миколаїв. Потім вантажились гуманітарною допомогою, повертався в Посад-Покровське і починали дистрибуцію гуманітарної допомоги по селу за підтримки військових, інколи до кількох тижнів міг бути в селі. Коли наші пішли звільняти Херсон, я залишився у Посад-Покровському. Постало питання, як бути далі. Подумав і вирішив продовжувати те, що робили. Я став волонтером благодійного фонду «Менше слів – більше дій». Мене внесли як співзасновника. Потім трапились деякі обставини і я став головою фонду. І зараз ми взяли такі основні напрямки – відновлення дахів, будівель, інфраструктури в цілому, гуманітарна допомога. Роботи багато і направлень багато. З урахуванням того, що у нас в команді люди в цілому – це робітники, будівельники, проектувальники, фермери. Що вони можуть? Працювати руками, проектувати, тому ремонт, будівництво нам по силам. От ми і взяли це за основу.
– У вас багато людей у команді?
– Зараз у Посад-Покровському у нас п’ять людей, одна людина в Киселівці і чотири людини у Херсоні. Це якщо ми беремо хлопців, які займаються відновленням, консервацією пошкодженого майна в цілому. Також у нас є в команді дівчата, які займаються гуманітарним напрямком, – продуктові набори, засоби гігієни. Також робота з соціальними мережами, участь в тренінгах, форумах.
– Ви якось донорів шукаєте, гранти пишете?
– Останній наш грант, який ми подавали і виграли – це, як уже говорив, облаштування паркової території від БФ «Спадщина». Також ми подали грант на саджанці дерев, щоб засадити парк. Здебільшого це хвойні породи. Перший грант по саджанцях ми реалізували. Висадили всі дерева, які запланували. А зараз продовжуємо доробляти другий – це облаштування паркової території. Сьогодні хлопці мали доробити там пісочницю, до літа гойдалки, доріжки і туалет. Це роблять люди ініціативні. Там немає ніякої зарплатні. Є у людини вільний час – прийшли, щось зробили. У однієї людини сьогодні немає вільного часу, прийшла інша. Або на вихідні зібралося декілька людей, у кого є бажання допомогти.
– Ви рахуєте, скільки будинків уже відбудували?
– Якщо беремо з листопада 2022 року і дотепер, то дахів 170, я думаю, ми зробили за підтримки наших партнерів.
– А ваш дім уцілів?
– Пошкоджений, але ми його підлатали. Він не протікає, вікна поставили, двері більш-менш є, дах відремонтували. Буржуйка стоїть, дровами опалюємо будинок. Жити можна.
– Що Вам внутрішньо дає те, що робите?
– Мені подобається те, що я роблю. Це можливість щось змінити, нехай не на масштабному рівні, та все ж щось, але змінити. Насправді було пророблено дуже багато, зупинятися після цього буде неправильно. Коли я це роблю, то розумію, що приношу користь. Я можу щось змінити в межах своїх можливостей, нехай навіть на місцевому рівні. Можливо, десь комусь щось допомогти, об’єднавши певну кількість людей. Наприклад, у грудні від Німецької благодійної організації Caritas змогли в Посад-Покровському надати гуманітарної допомоги на 40000 євро у вигляді генераторів, бензопил, акумуляторів, павербанків, ліхтарів на сонячних панелях та іншого. Також за рахунок того, що на початку 2023-го ми змогли зацікавити американську організацію IBA, за рік ми перекрили 115 будинків. Вдалося завезти буржуйки. Узимку була від них допомога у вигляді дров, понад 600 кубів завезли. Потім надавали курчат, каченят, щоб люди могли виростити, у придачу до цього ще й кормом забезпечували. Надавалася різна інша допомога: ковдри, продуктові набори, гігієнічні засоби.
Можна було виїхати і не повертатися, поки щось не зміниться. А можна, як зараз у нас склалася ситуація, повернутися, активізуватися і почати щось робити.
Ми бачимо на практиці, що в кожній громаді, в області є такі люди, які не покинули своє місце проживання, не виїхали, а просто вирішили, що потрібно щось змінювати. Ми не багато говоримо, просто робимо, що в наших силах. Якщо кожен буде діяти на своєму місці, будуть зміни, бо поки 85% (таке відчуття) країни чекає, ми втрачаємо можливості, та, в цілому, змогу щось вирішувати, бо за нас вирішують…
фото Христини Бондар
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
