Херсонський планетарій — унікальний заклад, що протягом десятиліть надихав своїх відвідувачів на знайомство з безмежним космосом. Уже три роки через безпекову ситуацію двері закладу зачинені.
Як планетарій пережив окупацію та про плани на майбутнє нам розповіли його керівниця Ольга Храмцова та її заступниця, лекторка Юлія Шибаєва.
– Чи працює планетарій зараз?
Ольга Храмцова: Ми вже третій рік не працюємо, адже діяльність припинена через воєнні дії. Ми перебуваємо на лінії фронту. Це небезпечно. Тому просвітницька робота, яку ми раніше вели, наразі не проводиться.
Проте про наш заклад є інформація у Google Maps, і я бачу, що тільки в лютому було 47 відвідувань – люди цікавляться, чи працює планетарій, чи планується його відкриття. Але, на жаль, поки що ми не можемо задовольнити запит наших потенційних відвідувачів.
Наш колектив роз’їхався. Ми перебуваємо в різних містах країни, де також є планетарії. Ми підтримуємо тісні та дружні стосунки з усіма планетаріями, обмінюємося досвідом, допомагаємо один одному.
Ось, наприклад, у Харкові, де зараз мешкає один із наших співробітників, розташований планетарій. Він також був закритий, двічі припиняв діяльність, але, попри це, робота триває – фахівці спілкуються, обговорюють плани, публікації, що робили. Взагалі, спільнота планетаріїв дуже активна. Існує міжнародна спілка планетаріїв, і ми продовжуємо спілкуватися з колегами, підтримувати зв’язок.
Наш Донецький планетарій давно опинився в окупації. Його розграбували, а співробітники виїхали за кордон. Проте ми підтримуємо зв’язок, телефонуючи одне одному, дізнаємося, як справи.
У Вінницькому планетарії встигли провести реконструкцію ще до війни, зараз там дуже комфортні умови для відвідувачів. Це невеликий, але сучасний планетарій. Серед маленьких і середніх планетаріїв він фактично єдиний, що працює.
Щодо наших співробітників, то вони продовжують вдосконалювати свої знання. Професія лектора в планетарії дуже унікальна. Навчитися їй ніде неможна, немає спеціальних освітніх закладів. Для того, щоб читати лекції, потрібно мати не лише знання з астрономії, а й володіти особливим талантом – це і акторська майстерність, і вміння утримувати увагу глядачів, і виразний голос без паразитів. Таких фахівців дуже мало, і якщо людина вже працює в планетарії, то, як правило, залишається там на все життя. А якщо йде – все одно зберігає теплі спогади.
Юлія Шибаєва: Харківський та Херсонський планетарії взяли участь в онлайн-зустрічі Міжнародної Гамівської конференції, яка щорічно проходить на базі Одеської обсерваторії. У серпні 2024 року нас запросили до цієї зустрічі, і ми долучилися до обговорення. Одним із ключових питань було те, що за останні роки інтерес до астрономії, як науки, значно знизився. Планетарії переживають складні часи, а кількість відвідувачів, особливо серед молоді, суттєво скоротилася. Раніше діти, які приходили до планетарію, спочатку захоплювалися зоряними шоу, а потім — інформацією про Всесвіт, планети, зірки, галактики та космічні дослідження. Це пробуджувало у них інтерес до науки, який часто переростав у бажання вивчати астрономію професійно. На жаль, сьогодні все менше молодих людей обирають астрономію чи астрофізику для навчання та кар’єри. Тому планетарії надважливі для розвитку української науки.
– Що було з приміщенням під час окупації Херсона?
Ольга Храмцова: Російські військові прийшли і поставили нас перед фактом: буде новий директор, новий колектив. Спершу вони ходили навколо, придивлялися. Потім, коли наша бухгалтерка зайшла перевірити, чи все на місці, вони увійшли й сказали: «Вибачте, але ви тут уже ніхто». Тоді я зібрала колектив, ми ухвалили рішення про припинення діяльності та пішли.
– Скільки у Вас зараз співробітників?
Ольга Храмцова: Як було п’ятеро, так і залишилося. Але ніхто не працює, бо це небезпечно. Будівля постійно зазнає пошкоджень від обстрілів, вікна вибиває вибуховою хвилею, і їх доводиться знову закривати. У цьому нам допомагають волонтери, за що їм велика подяка.
Юлія Шибаєва: Зараз ми не маємо змоги виконувати свої обов’язки. Я вирішила використати цей час для підвищення своєї кваліфікації. Зараз працюю над магістерською роботою у сфері дизайну. Вступила до магістратури Київського університету культури. Тема моєї магістерської роботи — «Особливості дизайн-проєктування астрономічних інтерактивних центрів ХХ–ХХІ століть: сучасний стан і перспективи розвитку». Планую використати набуті знання у своїй професійній діяльності, бо мрію, що після перемоги наш планетарій відкриє свої двері. Що він все ж таки буде сучасним, модерновим. Що ми матимемо змогу завдяки державній підтримці зробити реновацію нашого планетарію і вивести його на рівень сучасних інтерактивних, астрономічних центрів. Таких, як планетарій Коперника, наприклад, у Варшаві. Або знамениті японські планетарії та інтерактивні музеї, які використовують імерсивні технології. Ну, і це, я думаю, буде відігравати велику роль у культурному розвитку Херсонщини – культурному, інтелектуальному, науковому.
– Пані Юліє, а яка ваша перша освіта?
Юлія Шибаєва: Я за фахом вчитель іноземних мов. Навіть не уявляла, що працюватиму в астрономічній сфері, але зірки склалися саме так. У нашому колективі часто жартують, що зірки обирають особливих людей для роботи у планетаріях. Незалежно від обставин, ми підтримуємо зв’язок, обмінюємося науковими новинами. Це особливе середовище.
– Як та коли Ви приєдналися до колективу?
Юлія Шибаєва: Працюю там із 2012 року. Наприкінці 2011-го я була у пошуку роботи і якось замислилася, чи працює планетарій. Буквально через кілька днів побачила оголошення про набір лекторів.
– Про що Ви читали лекції?
Юлія Шибаєва: У нас невеликий штат, тому кожен лектор вів лекції з різних тем. Окрім саме лекцій астрономічних під зоряним куполом, у нас було багато інших форм роботи з публікою. Ми також проводили дитячі Дні народження, квести, організовували романтичні освідчення, індивідуальні сеанси, створювали відеоказки.
– У чому суть роботи планетарію, окрім, зрозуміло, інформування людей про зірки, комети, метеорити…?
Ольга Храмцова: «Планетарії допомагають людям зрозуміти, як важливо берегти нашу планету. Ми стикаємося з тим, що через нерозуміння та брак спілкування між людьми виникають конфлікти, що переростають у війни.
Планетарії допомагають розширювати світогляд, нагадують про закони Всесвіту, які впливають на людство. Людина – це не лише матеріальні потреби, а й прагнення до знань.
Сподіваємось, що після війни ми знайдемо своє місце у відновленому світі.
Юлія Шибаєва: Робота у планетарії — це покликання. Там немає людей, які не люблять свою справу. Треба любити Всесвіт, людей і своє місто. Херсонський планетарій залишається єдиним стаціонарним планетарієм на півдні України з унікальним обладнанням, яке було створене спеціально для Херсонського планетарію. До речі, такий цікавий аспект, що наш апарат підлаштований саме під небесні координати міста. Це означає, що небо, яке засвідчувалось над відвідувачами на Зоряному куполі, повністю відповідало зоряній картині небосхилу над Херсоном.
– Які плани на майбутнє?
Юлія Шибаєва: Перед початком повномасштабної війни планетарій отримав грант від Українського культурного фонду на оновлення зоряної зали, встановлення нових крісел, 3D-мапінгу, інклюзивних експозицій. На жаль, війна зруйнувала ці плани, але ми сподіваємося, що колись вони здійсняться.
Ольга Храмцова: «Головне – мир. А в мирному житті ми знайдемо своє місце. Раніше планетарій називався на честь Юрія Гагаріна. Дуже прикро, що путінська система знищила його ім’я та всі заслуги. Але в нас є свої герої – Леонід Каденюк, перший український космонавт. Ми були з ним знайомі, і, можливо, після війни ми звернемося з проханням перейменувати планетарій на його честь. Попри всі труднощі, ми віримо у краще. Лише б настав мир, щоб більше не гинули люди.
головне фото Ольги Коломацької
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
