До повномасштабного вторгнення Андрій Бурлін працював у пожежній частині м. Генічеськ, але під час окупації вимушений був залишити рідне місто та виїхати на підконтрольну територію, у Запоріжжя. Його історію розповіли в ДСНС України.
Як тільки він дізнався, що звільнено Херсон, одразу туди повернувся. «Рятувальники 2-ї частини прийняли мене і товариша. У хлопців щира душа, багато хто з них з окупованої частини області, тому всі добре розуміємо один одного», – розповідає він.
Андрій згадує складну й тривалу пожежу у херсонському «Епіцентрі», що виникла після обстрілу: «Такого масштабу пожежу бачив вперше. Також на все життя врізалася у пам’ять ліквідація наслідків повені після підриву ворогом Каховської ГЕС – кожен день працювали на повну силу, попри всі обставини і труднощі. Рятували не тільки людей, а й домашніх тварин, яких також було багато».
Цього року у с. Іванівка разом із товаришем Олександром Шликовим під час ліквідації пожежі отримав поранення – ворожий дрон скинув міну. Андрій розповідає, що у тій критичній ситуації його організм «виключив» біль від поранення і він зміг добігти до безпечного місця «Потім, коли я був вже у безпеці, зрозумів, що мені дуже болить і поранення серйозне», – посміхається він.
На цьому пригоди рятувальників не закінчилися – у лікарні, де хлопці лежали після поранення, у їх палату прилетів снаряд з ворожого «Граду»: «У той момент ми оформляли документи на виписку – це нас і врятувало».
Андрій зазначає, що тільки віра у Перемогу надає йому сил, він не думає про ризик, а просто виконує свою роботу разом з усіма. «Складно тільки те, що під час гасіння пожеж треба постійно дивитися вгору, бо ворожі дрони не дають нам спокою, а шия ж болить», – жартує рятувальник.
