Війна б’є не лише по людях, а й по природі. Про фіксацію та розслідування злочинів проти довкілля розповіли в Херсонській обласній прокуратурі
З початком повномасштабної війни екологічні злочини в Україні набули зовсім іншого масштабу. Йдеться не лише про незаконну вирубку лісів чи браконьєрство, а про системне знищення екосистем унаслідок бойових дій.
І Херсонщина — один із регіонів, де екологічна шкода від війни є особливо відчутною.
Про те, з якими викликами стикаються прокурори, як фіксують екологічні злочини в умовах війни та чому без цього неможливо говорити про відновлення, ми поговорили з Геннадієм Знахоренком, начальником Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Херсонської обласної прокуратури.
— Пане прокуроре, з якими екологічними злочинами ви стикаєтеся найчастіше?
— Якщо говорити мовою цифр, то лише за минулий рік за процесуального керівництва органів прокуратури Херсонської області розслідувалося 381 кримінальне провадження у сфері охорони довкілля. Переважна більшість із них стосується незаконної порубки лісів — це майже 60%. Ще 11% проваджень пов’язані з незаконним добуванням водних живих ресурсів, 4% — із незаконним видобутком і використанням корисних копалин, близько 5,5% — зі службовими злочинами у сфері охорони довкілля.
Окремо варто говорити про злочини, спричинені збройною агресією російської федерації. Формально вони становлять близько 10% від усіх екологічних проваджень. Однак саме ці справи є найбільш складними та резонансними — через масштаб шкоди й довготривалі наслідки для природи.
— Наскільки відчутно війна вдарила саме по природоохоронних територіях Херсонщини?
— Дуже відчутно. Йдеться про території, які десятиліттями перебували під державною охороною та мали статус національного й навіть міжнародного значення. Із початком повномасштабного вторгнення постраждали одразу кілька ключових природоохоронних об’єктів регіону: національні природні парки «Кам’янська Січ», «Нижньодніпровський», «Олешківські піски», «Джарилгацький», Азово-Сиваський національний природний парк, а також біосферні заповідники «Асканія-Нова» та Чорноморський.
Більшість із цих територій і досі перебуває під повною окупацією. Лише територію НПП «Кам’янська Січ» та частину національного природного парку «Нижньодніпровський» звільнено. Водночас навіть там доступ залишається обмеженим через постійні обстріли та мінування, що суттєво ускладнює повноцінну фіксацію завданих довкіллю збитків.
— Чим екологічні злочини, пов’язані з війною, принципово відрізняються від «мирних» порушень?
— Відрізняються практично всім. У мирний час йдеться переважно про незаконну вирубку лісу, видобуток корисних копалин, вилов водних біоресурсів, забруднення довкілля. У випадку війни ми маємо справу з обстрілами, пожежами, руйнуванням промислових об’єктів, знищенням заповідних територій. Наслідки таких дій часто неможливо швидко оцінити. Частина шкоди проявляється через роки, а деякі втрати для довкілля є взагалі невідновними.
— Які головні труднощі під час розслідування таких злочинів?
— Найбільша проблема — відсутність доступу до місць вчинення злочинів. Це або тимчасово окуповані території, або прифронтова зона, де постійні обстріли й мінування унеможливлюють проведення оглядів.
Але фіксація принципово важлива. Без доказів — зразків ґрунту, води, результатів експертиз, свідчень очевидців — неможливо ні притягнути винних до відповідальності, ні в майбутньому говорити про відшкодування шкоди.
— Як саме відбувається фіксація екологічної шкоди в таких умовах?
— Ми використовуємо всі доступні джерела інформації. На деокупованих територіях працюють комісії, створені військовими адміністраціями, залучаються адміністрації природоохоронних об’єктів і заповідників.
Крім того, аналізуємо повідомлення в медіа, використовуємо супутникові та аерофотознімки, OSINT-інструменти, дані міжнародних організацій. Після звільнення територій проводимо обстеження, опитуємо свідків і очевидців. Навіть коли прямого доступу немає, доказова база все одно формується.
— Як визначається розмір шкоди, завданої довкіллю?
— Призначаються інженерно-екологічні експертизи, працюють фахівці уповноважених органів у сфері охорони довкілля. Важливо, що після початку повномасштабного вторгнення тоді ще Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України затвердило нові методики розрахунку збитків.
Наприклад, шкода, завдана заповідним територіям, обчислюється з урахуванням вартості відновлення первинного стану екосистем. А там, де відновлення неможливе, втрати оцінюються через економічні та соціальні збитки.
— Які суми збитків уже встановлено?
— У 2025 році встановлено збитки у всіх кримінальних провадженнях проти довкілля, в яких процесуальне керівництво здійснювалось органами прокуратури Херсонської області на суму 97 мільйонів гривень. Із них майже 200 тисяч гривень добровільно відшкодовано під час досудового розслідування, арештовано майно на понад 675 тисяч гривень, подано позови до суду на суму понад 1,1 мільйона гривень.
— Наскільки реально домогтися відшкодування у справах про воєнні злочини?
— Це найскладніше питання. У справах щодо незаконної господарської діяльності відшкодування зазвичай забезпечується — через добровільну компенсацію, арешт майна або судові позови.
У воєнних злочинах ситуація інша, коли суб’єктом вчинення злочину є громадяни росії, які не мають майна в Україні. Наприклад, в одній із справ у 2023 році суд заочно визнав винними двох представників командного складу зс рф і зобов’язав їх відшкодувати Україні майже 1,5 мільярда гривень. Але виконати це рішення наразі неможливо. На сьогодні такого механізму в національному законодавстві немає. Відшкодування має здійснюватися в межах чинних правових процедур. Саме тому документування екологічної шкоди зараз — це, по суті, інвестиція в майбутнє: у міжнародні суди, компенсаційні механізми й відновлення екосистем після війни.
— Чому ця робота настільки важлива?
— Тому що війна б’є не лише по людях і містах. Вона знищує воду, землю, ліси, заповідники — те, без чого неможливе життя після війни. Фіксуючи злочини проти довкілля сьогодні, ми захищаємо національні інтереси України завтра.
на головному фото: постраждалий від обстрілів ліс у Бериславському районі Херсонщини
фото Олени Пімєнової
