Допомагати людям – такою була мрія рятувальника з самого дитинства. Розпочавши кар’єру у 2018 році, Владислав жодного разу не пошкодував про свій вибір. Відчуття того, що він все робить правильно підтвердилося під час першого виїзду на пожежу, розповідають в ДСНС України.
«Горів ліс, там я зрозумів, якими можуть бути масштаби лиха для людей і те, що я на своєму місці. Ось таким було моє «бойове хрещення», – розповідає він.
Під час окупації продовжував працювати під юрисдикцією України. Коли ж окупанти почали вимагати перейти на їхню сторону – виїхав з родиною на підконтрольну територію, бо не міг зрадити Україні.
Наразі Владислав служить у Херсоні. За його словами працювати стало важче: до екіпіровки додалися бронежилети, каски, постійні обстріли по місту та посилена небезпека, які ще більше напружують. Але згуртованість у колективі додає впевненості.
Триматися в строю допомагає й родина. Цього року рятувальник став батьком – у нього народився син.
«Ми віримо у нашу Перемогу та впевнені, що повернемося до рідної Голої Пристані», – говорить Владислав.
