Про роботу Херсонського обласного краєзнавчого музею поспілкувались із завідувачем науково-природничим відділом Михайлом Підгайним. Розмова була біля презентованої минулого року виставки «Незламна Херсонщина».
– Розкажіть детальніше про виставку.
– Це перша виставка після визволення міста. Тут є все від початку повномасштабного вторгнення і до визволення Херсона й області. Ось перші жертви війни – кури. Це – стілець для катування з тих підвалів, де тримали наших людей ФСБшники. Портрети, від яких здригнувся весь світ – херсонці виходили, зовсім не боялись нічого. Такого спротиву ще в світі не було! Окупанти просто не знали що робити – стріляли вгору, а люди не боялися.
(переходить у сусіднє приміщення – авт.)
Уламків у нас так багато, що ми з них склали, бачите, слово «Херсон». Нещодавно були на заході в Києві «Херсон – люди, як струни» в Українському домі. Туди цей експонат теж возили.
– Розкажіть, як ви зараз працюєте?
– Ну, ось (показує на стіл – авт.) нещодавно був у нас майстер-клас – вчилися писати стилем 17-го століття. Бачите, які букви? Це пера натуральні, а це – копії чорнильниць тогочасних. Ми колись їх спеціально зробили.
Але так, як ми не можемо запрошувати відвідувачів до музею, то проводимо заходи дистанційно. Я працюю у відділі природи, у мене палеонтологічні знахідки. З ними регулярно проводжу онлайн-зустрічі. Інколи їжджу в бомбосховища міста й презентую експозиції там. Все вожу за собою.
Діти дуже люблять динозаврів. Динозаврів немає у нас в Херсонській області, проте мамонтів вистачає. Дуже багато цікавих експонатів. Є ще виставка плазунів – змії, ящірки, черепахи. Окремо проводжу заняття з отруйних тварин Херсонської області.
А ще…хм…годую наш «зоокуточок» – черепашку і карася.
– А де зараз експозиція музею?
– Головну експозицію евакуювали. Займалися цим півтора року. Почали відразу після звільнення. До нас же відразу прилетіло, пробило стіну в головному корпусі, почалась пожежа. Дякувати Богу, її загасив охоронець. Але ми боялись, що знову прилетить, тож почали евакуацію. Це було так масштабно – тільки уявіть, що це таке, як вивезти понад 150 тисяч предметів? А вони ж різних розмірів! Це ведмідь, наприклад, або олень. Все треба було запакувати і вивести. Був такий «Еверест» цих ящиків, і це все по науці треба було транспортувати.
Прилітело ще раз – слава Богу, у двір. Уламками прошило стіни музею.
Найбільше у нас страждає від обстрілів будівля головного корпусу, що ближче до Дніпра. Але потерпають від уламків також і Літературний та Музей природи.
– А скільки експонатів було до початку повномасштабного вторгнення?
– У фондах музею зберігалось понад 180 тисяч предметів, з них в експозиції перебувало понад 10 тисяч.
Російські військові вивезли всю зброю – від старовинної до сучасної. Трохи археології. Відділ природи не постраждав – вони брали тільки те, що блищить: дорогоцінні метали, антикварну зброю, монети. Історичну експозицію розтрощили – розбили вікна, виламали двері.
– Чи пишете Ви про свою діяльність в цей час, аби передати наступним поколінням?
– У нас багато років було видання «Наукові записки», яке виходило друком ще з початку 2000-х років. А зараз ми випустили «Ненаукові записки» – ці спогади співробітників про життя в окупації… Я щоденник вів деякий час. Інші колеги теж дещо записували.
(йде в сусіднє приміщення – авт.)
А тут – ще одна виставка «Херсон звідусіль» автора ідеї Миколи Гоманюка. Ідея полягала в тому, щоб херсонці з різних куточків світу присилали листи на Головпоштамт Херсона. На карті, бачите, так? Уся земна куля! Мене особливо вразило, що навіть є Соломонові острови! І туди занесло якихось херсонців.
А це – подарунок 73-річного шведського політика Ларса Петера Фредена. Він за 60 днів проїхав на велосипеді вздовж лінії фронту за маршрутом: Київ-Чернігів-Суми-Харків-Чугуєв-Ізюм-Краматорськ-Дружківка-Покровськ-Петропавлівськ-Дніпро-Запоріжжя-Нікополь-Високопілля-Велика Олександрівка-Лиманець-Херсон. Він був настільки вражений мужністю містян, що подарував музею свій велосипед та шолом.
фото Марусі Басараб
