Кавун — кіт із Херсона, який жив сам у порожній квартирі після смерті власника.
Команда UAnimals евакуювала його з Херсона, але Кавун здався — не хотів ні їсти, ні пити, ні гратись.
Та ця історія не про те, як опускати руки чи лапи. Вона про те, як лагідність і турбота можуть повернути до життя.
Петя Петрова знайшла наляканого кота в порожній квартирі у Херсоні під час евакуаційного рейсу.
На жаль, чоловік, який раніше піклувався про шістьох котів, помер. Після його смерті деякі полохливі коти втекли, деяких — прихистили інші люди. Але один смугастий кіт залишився в пустій квартирі.
Це був Кавун.
Він був дуже наляканий. Ймовірно, бо пережив смерть власника. Бо довкола — гучні російські обстріли. Ніхто не міг спіймати його чи навіть підійти. Але… Петі — вдалося.
Кавун та інші евакуйовані тварини вирушили до Києва. Але 11 листопада вони потрапили під російський обстріл. Уламки збитих ракет впали просто перед евакуаційною автівкою. На щастя, і тварини, і команда евакуації вціліли.
О 5 ранку Кавуна зустріла волонтерка притулку “Київські Хвостики” Оля.
Кавун не виходив із переноски. Впродовж першої доби він не їв, не пив воду, не ходив у туалет. Минули кілька тижнів, але кіт не хотів спілкуватися ні з людьми, ні з іншими тваринам.
Він не грався, не робив нічого, що роблять коти зазвичай. А коли хтось хотів його торкнутися — просто завмирав. Виглядало так, наче Кавун здався. Наче змирився з чимось жахливим.
За кілька тижнів волонтерка повідомила, що їй треба переїхати, тож для Кавуна потрібно знайти дбайливу сім’ю. Місце, де не буде шуму та інших тварин, які б стресували. Він завмирав від страху щоразу, коли хтось підходив чи підіймав руку.
Котові потрібні тільки тиша, спокій, турбота та любов. Іншими словами — дім, де б Кавун мав сприятливі умови, аби набратися сил та одужати.

Сім’я для Кавуна знайшлася несподівано, але це виявилась найліпша родина, яку б він міг мати. Та щоб потрапити до нової домівки ― слід було переїхати з Києва у Кривий Ріг.
Волонтерка Петя Петрова вирішила сама транспортувати Кавуна. Вона підготувала для нього спеціальну переноску, бо комфортна схованка дуже важлива для котів у стані сильного стресу.
“Його страх був таким великим, що кіт пробув у будиночку майже всю дорогу”, ― розповідає Петя.
А в новому домі Кавун спершу лишався в будиночку, тоді сховався за штору та за диван.
Уночі кіт нарешті вийшов. Він з’їв усю їжу та випив усю воду зі своєї миски. Потім знайшов іграшку та почав гратися.
Вранці він знову сховався, а сім’я помітила, що Кавун вкрав зі столу хліб і з’їв скільки зміг.
“Коли ми дали йому їжу знову, Кавун почав так само тремтіти та їв дуже швидко. Для нас це було несподівано. Ми ніколи раніше не бачили такої сильної вдячності за їжу — Кавун муркотів і терся мордою об наші руки”, — розповіла сім’я.
Саме тоді він уперше підняв хвіст і поліз на руки.
Після цього Кавун перестав ховатися. Він любить гратися іграшками, спати у своїй лежанці, але поки не дуже розуміє для чого дряпка.
Коли хтось із родини працює — Кавун спить поряд. Та найбільше за все котові смакує хліб. Кавун дістає навіть загорнутий і їсть стільки зможе поміститися. Тому тепер хліб лежить у спеціальному сховку, аби кіт собі не нашкодив.
Коли кіт із Херсона адаптується, то разом із сім’єю поїде до ветеринарної клініки. Попереду ― перевірка здоров’я, вакцинація, стерилізація, чіпування.
фото: UAnimals