Херсонський театр Куліша закриває 89/194 театральний сезон.
Планується два офіційних закриття – у Херсоні та Миколаєві. На літній сцені Миколаївського академічного художнього драматичного театру покажуть театралізовано концертну програму «Театр must go on» 5 липня.
Про підсумки сезону розповів генеральний директор-художній керівник театру, народний артист України Олександр Книга.
– Олександре Андрійовичу, театр готується до закриття 89/194 театрального сезону. Але ж…офіційного відкриття не було? Чому?
– Офіційного відкриття цього театрального сезону не було, тому що було багато постановчої роботи, пошук майданчиків для репетицій у Миколаєві, кілька гастрольних і фестивальних поїздок, налагодження систематичної планової роботи в самому Херсоні тощо. Варто згадати, що саме в минулому році за допомогою благодійного фонду «KRYLA» ми провели багато заходів для херсонської малечі, систематизувавши її .
– Яким був цей театральний сезон для вас та колективу? Чим він відрізнявся від попередніх? Що стало головним досягненням сезону у таких складних умовах?
– Зʼявились нові прем’єри: «Ця бісова гірка правда», «На трьох», «Молочайник», «Станція, або розклад бажань», «Одноденний герой», «Андріївський узвіз. Ліхтар. П’єро» та інші. Загалом 17. Суттєво поглибилася музична складова. Олексій Пономарьов разом з Артемом Філенком налагодили системну репетиційну роботу оркестру і солістів театру, долучалась до створення нових музичних премʼєр головна хормейстерка театру Валерія Мавріді-Михайловська.
Крім вже відомих солістів театру Ірини Чухалової та Сергія Михайловського, зʼявились нові виконавиці – Анастасія Бакунова та Ніна Чернявська, радує своїми успіхами і нова актриса театру Марія Шапочка. Режисери театру Сергій Павлюк, Ірина Корольова та Євгеній Резніченко встигають випускати вистави не тільки в рідному, а і в багатьох театрах країни, скрізь нагадуючи про Херсон і його героїчних мешканців.
Кілька вистав театру йде і в столиці нашої країни, Києві, де перебувають ВПО-наші працівники, але продовжують творити, і я вдячний колегам з Київських театрів, які відкрили свої двері і підставили своє дружнє плече нашому театру. Це Мистецько-концертний центр ім. Івана Козловського Київського національного театру оперети, Київський академічний театр «Колесо» і, звісно, Національні театри Івана Франка і Лесі Українки, без допомоги яких ми б не змогли гастролювати. Вдячний нашим актрисам Олександрі Тарновській, Ларисі Кадировій, режисерці Надії Агєєвій-Швед за премʼєри, які вона випустила як спільні проекти.
– Чи змінилася команда театру за цей рік?
– Команда поступово збільшується, приходять нові творчі кадри, і це не тільки актори. Доєнався до нашої команди Володимир Тука, і я пишаюсь тим фактом, що один з ветеранів війни працює тепер в нашому театрі. Ми плануємо випустити ще якусь цікаву виставу за участю Володі. Зʼявилась новий завпост театру Анастасія Купріянюк, завідуюча трупою театру Олена Мельникова і художниця-постановниця Наталка Ридванецька.
– Чи були глядачі, чия реакція вас особливо зворушила або запам’яталася?
– Я взагалі тішусь тим фактом, що наш театр випестував, виховав, навчив цінувати мистецтво театру цілу когорту палких прихильників. І де б ми не були сьогодні, в далеких містах країни, за кордоном чи в самому фронтовому Херсоні, на наших виставах завжди обійми, сльози, згадки довоєнних проєктів і палке сприйняття всього, що звучить зі сцени. Нещодавно перед початком вистави був жорсткий наліт FPV-дронів неподалік від театру, були поранені. І в театральний двір забігає пані, тримається за серце і каже «Хух, ледь не потрапила під скид, втікала, ховалася, думала, що все. А добігла до вас, ви на місці і я вже заспокоїлась, то йдемо дивитись виставу». І дивлячись на це у нас навіть не виникає думка припинити роботу, зважаючи на безпекову ситуацію. Ми розуміємо, що ми на передньому краї, може статись що завгодно, але ж хтось повинен тримати саме цей мистецький фронт тут, разом із тисячами херсонців, які залишаються в місті.
– Яку роль, на вашу думку, виконує театр у фронтовому місті сьогодні?
– Роль терапевта, демонстрації сили і стійкості нашого народу, культурної ідентичності і обʼєднуючої інстанції, яка через емоції посилає соціуму позитивні життєствердні меседжі.
– Чому, на вашу думку, важливо не припиняти театральне життя навіть під обстрілами?
-Саме тому, що ми є сьогодні, якщо хочете, ідеологічною силою для тисяч людей. Ми не повинні ні на секунду припиняти свою роботу, підсилюючи віру і впевненість в нашій Перемозі.
– Що планує театр на наступний сезон? Чи є ідеї для нових постановок?
– На новий сезон ми плануємо втілення кількох грантових проєктів, нових моновистав і музичних програм. Ну, і, звісно, прийняти гостей 27-го театрального фестивалю «Мельпомена Таврії», який запланований з 12 по 20 вересня.
– Що б ви хотіли сказати глядачам, які залишаються з театром навіть у ці важкі часи?
– Нашому любому глядачу я хочу побажати сили і витримки, впевненості і віри в себе, ЗСУ і нашу невідворотну перемогу. Щоб там не вигадував загарбник, як не намагався на біле сказати чорне, ми вистоїмо, переконаємо світ в своїй незламності. І Україна розквітне на радість нам і всупереч діям старих маразматиків, які уявили себе «вершителями» доль людських. Після кожної темної ночі обовʼязково приходить сонячний ранок, який відганяє всю нечисть, що вилізла вночі.
