У Херсоні мобільні укриття часто стають місцем, куди люди біжать перечекати чергову атаку. Дрон може з’явитися над будь-яким районом, а обстріл застати дорогою чи на зупинці. Тому часу обирати, де ховатися, зазвичай немає.
Але всередині не завжди можна просто видихнути. У деяких таких укриттях лежать речі людей без постійного житла, зайняті лави, залишки їжі та сміття. Люди залишають після себе пакування, пляшки, недоїдки. Деякі приміщення використовують як громадські вбиральні. Улітку все це швидко псується, з’являються мухи та неприємний запах.
В одному з укриттів на Таврійському мікрорайоні Херсона оселилась жінка без постійного житла. Тут її речі та їжа. Вона розповідає, що ховається в цьому ж приміщенні під час “бахів”. Через її речі частина лав зайнята, тому іншим людям під час атаки може просто не вистачати місця.
В іншому укритті ховається пес. У нього є власна будка, але під час обстрілів він приходить сюди. Поруч висить оголошення: “Прохання не годувати песика. Дотримуйтеся чистоти”.
Та їжу для нього все одно залишають. Працівник комунальної служби, який прибирає це укриття, каже, що регулярно знаходить тут сосиски та залишки їжі. За температури 35-40 градусів продукти швидко псуються, тому прибирати доводиться щодня.
Комунальники виносять сміття, прибирають та за потреби обробляють приміщення спеціальними розчинами. Але часто вже того ж дня в укритті знову з’являється сміття або залишки їжі.
“Ми всі повинні робити для себе, а не для когось. Коли люди забігають в укриття, а там брудно, насмічено. Дивіться, люди, за собою, не смітіть, прибирайте і дивіться за собою”, – говорить працівниця КП “Парки Херсона” Олена Коваленко.
Олена сама багато років тому допомагала будувати Херсон. Працювала на Таврійському, згадує будинки, дитячий садок, аеродром. Каже, працювали у три зміни, вдень і вночі. Тепер вона прибирає укриття у місті, яке бачила зовсім іншим. Коли розповідає про зруйнований Херсон, у неї на очах з’являються сльози.
Її власний будинок у Гідропарку затопило після руйнування Каховської ГЕС. Під час роботи її групу атакував російський дрон, Олена отримала контузію і зараз проходить лікування. Але навіть після цього продовжує думати про те, щоб у місті було чисто і люди могли нормально сховатися.
“Ну, це же життя. Живем, жили і будем жить”, – каже Олена.
В укриттях Херсона люди ховаються від дронів та обстрілів, тварини шукають безпечне місце, а хтось фактично живе. У цій реальності складно вимагати ідеального порядку. Але і комунальники, і містяни закликають не залишати після себе сміття, їжу чи інші речі там, де в наступну хвилину може знадобитися місце для людини, яка просто тікає від смертельної небезпеки.
Бо укриття – це не про комфорт. Це про місце, яке має бути готовим прийняти тебе тоді, коли більше нікуди бігти.
фото та відео Олени Гнітецької
