Неймовірною історією поділились Сили територіальної оборони ЗСУ.
«Сікач» — військовослужбовець Херсонської бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. З перших днів брав участь в обороні Херсона.
Коли pocіяни зайняли місто, разом з побратимами виконували завдання на окупованому лівому березі: збирали розвідувальні дані, знищували ворожу техніку, особовий склад ворога. Згодом група отримала наказ виходити — ледве вдалося вийти неушкодженими. Потім «Сікач» брав участь в обороні Миколаєва. Після відновлення батальйон відправили на Донбас у район Курахового. Згодом на Харківщині взяли участь у звільненні територій в районі Куп’янська.
Коли вночі 6 червня pocіяни підірвали греблю Каховської ГЕС, на правому березі Херсонщини в критичній зоні підтоплення опинилися багато цивільних. Для порятунку тих, кого окупанти залишили на смерть, потрібно було провести рятувальну операцію на території ворога.
«Сікач» розповідає:
— Нас було двоє: я — спеціаліст по лівому берегу, побратим — знає правобережжя, як свої п’ять пальців. Саме тому вдалося планувати виїзди у різні локації, оминаючи ворога. На 7-8 кілометрів у глибину окупованої території ми з побратимом заходили на човні, аби рятувати людей. За п’ять днів вдалося евакуювати 101 людину. Звісно, багато і тварин врятували.
Кадри, на якому українські військові за допомогою безпілотника в районі Олешок знайшли родину на даху, тоді облетіли всю країну. При цьому хлопчик жестами показував, що навколо вода, і складав долоні, благаючи про допомогу. Пізніше, за допомогою дрона, сім’ї із затопленого будинку передали воду та їжу. Але саме «Сікач» з побратимом перетворив цю історію у справжній «хепі енд» з евакуацією родини на безпечну територію.
— Були різні ситуації, адже з другого дня ворог почав пробувати організувати засідки на нас. Але бездоганне знання місцевості та трохи вдачі допомогли нам виконати поставлене завдання.
Захисник каже:
— В мене бажання єдине — звільнити всі території України. Задля цього я і роблю те, що роблю. А на рахунок якоїсь втоми від війни на мирних територіях, моя думка особиста така — втомились ті, хто нічого і не почав робити. Побратими, яких я знаю, які з перших днів війни поряд зі мною, вони не втомились, бо знають, де повинен бути кінець цієї історії — ворог вибитий назавжди з нашої землі.
