Володимир Рагульський – голова і співзасновник молодіжної організації «МолоДіжка», художник-дизайнер, куратор мистецьких проєктів, бібліотекар і керівник клубу настільних ігор «ІгроДіжка». Багато років він збирав власний творчий архів, працював над мистецькими та документальними проєктами.
У ніч на 3 червня життя Володимира змінилося назавжди. Внаслідок масованої російської атаки дронами загорівся багатоповерховий будинок у Дніпровському районі Херсона. Вогонь охопив під’їзди та квартири. За офіційними даними, постраждали 63 людини, з них шестеро загинули. А 36 квартир вигоріли вщент. Серед них – і оселя митця.
Разом із квартирою згоріли роки творчої праці: авторські роботи, комікси, ескізи, мистецькі проєкти, колекції та унікальний культурний архів про мистецьке життя Херсона.
Попри втрату дому і значної частини власної спадщини, Володимир продовжує працювати над новими проєктами, відновлювати документи та поступово збирати своє життя наново.
Ми поговорили з Володимиром про ніч пожежі, порятунок, втрати, які неможливо відновити, та про те, що допомагає рухатися вперед.
– Володимире, розкажіть про трагедію, що сталося з вашим будинком?
– Це була дронова атака в ніч з 2 на 3 червня, коли в будинок влетіло приблизно 60+ дронів. Спричинилася пожежа. Спочатку її намагалися тушити самі мешканці: «Поки були сили, поки були вогнегасники, поки був напір у кранах». Спочатку пожежу локалізували на дев’ятому поверсі. Але через подальші атаки дронами з запальними снарядами вона розповсюдилась сильніше, ніж могли загасити, та перекинулася на інші квартири.
Коли стало зрозуміло, що пожежу вже неможливо стримати, я з родиною відступили до бібліотеки в напівпідвалі в третьому під’їзді. Я пішов допомагати тушити вогонь, доки не довелось відступити та повернутися до родини. Загорівся третій під’їзд і почали падати уламки на вхід бібліотеки. Ми потім тушили те, що падало. Під’їзд горів, шифер вибухав, сипалося все донизу. Вже під ранок нам вдалося вийти. Пішли під дерева і далі – в укриття неподалік.
– Що вам вдалося врятувати зі своїх речей?
– Нам вдалося врятувати котів – це був перший вихід. Далі я повернувся за паспортом, технікою – взяв два ноутбуки і зарядну станцію. І на цьому все. Документи залишилися в квартирі. Була впевненість, що вона не згорить. Що ми ще туди повернемося…
– Квартира вигоріла вщент?
– Так. У нас вигоріла вся квартира. Зараз будинок непридатний для проживання. Там немає світла, немає води, немає газу…
– На жаль,постраждали не лише стіни, а й люди…
– Так, у нас є п’ять згорілих і одна людина, яка померла буквально на вході. Вона вибралася з пожежі, в неї трапився серцевий напад.
– Що ви відчували під час пожежі?
– Страшно не було. Більше хотілося якось врятувати те, що є. Усі намагалися допомагати: гасили вогонь, носили воду, перекривали комунікації.
– Чи було вам куди переїхати?
– Так. У нас була квартира бабусі, куди ми перебралися. Але відчуття дому досі немає. Воно не формується відчуття. Тому що в мене є дім – ось він, там. Згорів… А зараз я живу не вдома. Зараз я ВПО. І навряд чи воно зникне аж до моменту, поки з моїм домом щось не вирішиться. Тобто, якщо він там буде реконструйований або він буде знесений… Є велика вірогідність, що станеться саме друге, адже вигоріли несущі стіни, вони стали крихкими. Я був у своїй квартирі кілька разів та бачу, що стінки між кімнатами падають. Якщо зайти в мою кімнату, можна побачити кімнату сусіда і можна побачити кімнату сусіда зверху, тому що в нього впала підлога. А в другому під’їзді ще гірше – там завалилися ледь не чотири поверхи.
– Чи вдалося врятувати Ваш творчий доробок?
– По факту весь творчий доробок і згорів. Серед втрат – студентські альбоми з ескізами. Час від часу ти їх переглядав і розумів, що ось ця ідея хороша, треба її втілити. І ось це згоріло. Там були ескізи ілюстрацій, костюми персонажів, образи персонажів, комікси, музичні інструменти, моделі, студентські роботи, виставкові проєкти… Була серія артоб’єктів у вигляді комплекту меблів – стіл і стільці «UKRСім’яKherson». Вони повністю згоріли. Був футуристичний костюм, який теж згорів. Згоріли оригінали коміксів. Особливо шкода одного проєкту. Він був дуже контроверсійний. Погано, що тепер знищений. Я сидів і думав, чи можна його зараз публікувати чи ні. Тепер його немає. На жаль, немає ні в паперовому варіанті, ні в цифровому.
Крім робіт згорів ще достатньо цікавий культурний архів, який, на жаль, не буде відновлений. У ньому були матеріали про культурне життя Херсона різних років. Наші кінорухи, які були на Херсонщині, субкультурні події, концерти. Це те, що формувало культурне життя міста. Багато матеріалів існувало лише в одному екземплярі… Дещо було тільки у мене і здається, що більше його ніде не знайти.
– Чому цей архів такий важливий?
– Він історичний, він цікавий як історичний артефакт. Частина матеріалів зберігалася на старих дисках і не була оцифрована. Може, звісно, в когось воно ще є десь на дисках. Але це треба шукати.
– Що зараз допомагає вам не зупинятися?
– Підтримка. Дуже багато людей підтримало нашу сім’ю. Також допомагає робота. Нові проєкти. Проєкт, який я зараз роблю, почався ще до того моменту, поки я втратив квартиру. Під час пожежі згорів і файл із початком нового проєкту… Я наново перекачував всі референси, наново формував робочий файл, наново починав малювати.
– Над чим працюєте зараз?
– Нещодавно завершив роботу над анімацією для документального фільму. Також працюю над однією історію з серії коміксів про історичну спадщину Херсонщини.
– Що сьогодні для Вас найважливіше?
– Є бажання відновити те, що було втрачено. Хоча не все можна повернути. Саме тому особливо боляче згадувати не лише згорілу квартиру, а й те, що разом із нею зникла частина особистої та культурної пам’яті Херсона… Та що б там не сталося, а творчий доробок треба збирати наново і працювати далі.
фото Христини Бондар
