Подекуди в Україні саме так називали бузок.
У Херсоні розпускається бузок, ніби кидаючи виклик усьому, що хотіло б забрати у людей надію.
Хтось проходить повз — і мимохідь усміхається. Хтось торкається бузкового цвіту так обережно, ніби боїться, що це сон. А хтось зупиняється на хвилину довше, вдихає аромат — і раптом відчуває: він не пахне війною. Він пахне дитинством, домом, спокоєм, який десь там, за обрієм, все ще можливий. А хтось ламає гілочку, аби наповнити свій дім бузковим ароматом.
А хтось з херсонців невпинно вишукує квіти саме з п’ятьма пелюстками. Аби загадати бажання. Те саме, найзаповітніше.
Більше чарівного бузку — у нашому фоторепортажі.
фото Ольги Коломацької
Цей матеріал став можливим за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
