На вулицях можна зустріти багато контрастів.
От ти крокуєш центральною вулицею, ступаючи на жовте листя, яке ще де-не-де лишилось. Погода радує своїм осіннім теплом.
Але вулиця, яка колись була, мов бурхлива ріка, порожня. Інші вулиці теж не можуть похвалитись кількістю перехожих. Ось проїхала маршрутка з кількома пасажирами. І знову нікого.
У Херсоні не буває тихо. Якщо раніше гомін людей єднався із шумом автівок і громадського транспорту, то тепер повітря здригається від вибухів.
І от ти крокуєш вулицею, де в будинках замість вікон — ОСБ-плити, а стіни посічені уламками. А за рогом — руїна, яка не так давно була чиїмось домом. Але російський снаряд виніс будівлі вирок.
Голуби байдуже дивляться на тебе, кудись поспішає котик, який не відгукується на твоє “кис-кис”. А на клумбі біля бізнес-центру око ловить квітку. Квітка живе і не думає, що взимку вона цього робити не має. Вона просто квітне, даруючи світу свою красу. Просто живе.
І Херсон — живе.
