Книжки херсонської тифлопедагогині Ольги Тютюннікової допомагають дітям із порушенням зору навчатися читати та рахувати. Вона почала розробляти навчальну літературу з опанування шрифту Брайля ще до початку повномасштабного вторгнення. Тоді були надруковані два посібники. Зараз Ольга працює над третім. Також пише вірші та захоплюється в’язанням спицями і макраме. І все це попри власні проблеми із зором, які має з дитинства, йдеться в сюжеті Суспільне Херсон.
Наприкінці 2022 року Ольга Тютюннікова виїхала до Миколаєва, але до Херсона навідується.
“Тут ми з чоловіком пережили окупацію, але коли три тижні були без світла, без води, в холоді, то вже не витримали і поїхали до Миколаєва. Ми навідуємось додому час від часу. Для дітей із порушеннями зору за 10 років роботи у садочку було створено чимало. Були написані декілька поетичних творів на свята, які ніде, крім садочка, не будуть звучати. Написані дві книжки: “Українська рельєфно-крапкова абетка у віршах для малят” і “Незвичайні пригоди в країні математики”. Це книжки для дітей, які мають дуже маленький залишковий зір або тотально незрячі”, — каже жінка.
Тифлопедагогиня розповіла, як діти із порушенням зору вивчають літери. Каже, опанувати шрифт Брайля допомагають образи. Херсонка почала створювати навчальні книги до повномасштабної війни під час роботи у дитячому садку.
“Ось тут про “Л”: “Крапковий світлофор, дивиться на нас в упор. Перейдем як перехрестя — перша, друга, знизу — третя”, — прочитала Ольга приклад вивчення однієї із літер.
Вона каже, що ідея образності шрифту Брайля не нова, але до своїх книжок вона додає власний життєвий та педагогічний досвід, адже з дитинства має проблеми із зором.
“До того, як працювати тифлопедагогом, я навчалася в школах для слабозорих дітей. Коли я на другому році навчання у вечірній школі почала писати шрифтом Брайля, збігалася вся школа — і вчителі, і діти, щоб подивитися, як я це роблю”, — згадує жінка.
Інформацію у дитячих книжках Ольга подає у віршах, адже зі шкільних років захоплюється написанням поезії. Серед своїх збірок виділяє першу — “В країні любові”.
“Вона вийшла у Червоному Лучі у 2002 році. Ілюстрації для цієї книжки робив мій батько. Вона мені дорога тим, що це і батькові ілюстрації, і перші мої спроби писати українською мовою”, — каже поетеса.
Також Ольга Тютюннікова процитувала декілька рядків зі свого віршу.
“Боже, Україну збережи! Від усього, що її травмує. Хай вона в руїнах не лежить і народ її хай не сумує”, — продекламувала вона.
Ольга каже, що зараз пише мало, але інколи знаходить те, що надихає її на творчість.
“Це може бути і самотність, і психологічні, філософські роздуми, а може бути просто природа”, — ділиться жінка.
Є у неї ще одне захоплення — в’язання спицями та макраме.
“Цей вузол — один із найпростіших, але найпоширеніший у макраме. Називається “шахматка”. А ось цей, який я зараз роблю, — репсовий вузол. Він теж один із найпоширеніших. Макраме я навчилася в школі. Це, напевно, єдиний вид діяльності, який мені був доступний на домоводстві. Тому що навчитися в’язанню мені на той час не вдалося, а шити з моїм зором теж було дуже важко. Переважно я полюбляю робити не “пилозбірники” типу кашпо, панно та різноманітних іграшок, а якісь практичні речі. Наприклад, сумку для баклажок із водою”, — пояснила Ольга Тютюннікова.
Зараз вона працює над методичним посібником для дітей про кольори. А ще мріє про повернення додому.
фото: Суспільне Херсон
