Колишній міський голова Херсона пробув у російській неволі майже 3,5 роки. За цей час він кілька разів наполягав на тому, щоб його не обмінювали на російських військових. Говорить, що і зараз його мучить сумління, що хтось ще чекає обміну, а він вже лікується. 

МОСТ поговорив з Володимиром Миколаєнком про роки в полоні, про те, як росіяни схиляли його до співпраці, про залякування та погрози, інформаційний вакуум та про те, як він нарешті дізнався про звільнення рідного Херсона. 

  • Скажіть, у колонії ви були в повному інформаційному вакуумі, так? 

Практично з першого дня затримання і до 24 серпня 2023 року ніякої інформації, що відбувається в Україні, в нас не було. Нам давали пропагандистські матеріали, звідти ми дізналися, що підірваний “Північний потік”. А ще перекидали людей, які пізніше потрапили в полон. Вони розповіли, що Каховську ГЕС підірвали. Я був в повному жахітті, бо розумів, скільки людей могло загинути, якщо вона б прорвалася до самого низу. І що постраждали ймовірно Олешки, Гола Пристань. 

Найголовнішим завданням росіян було схилити мене до співпраці. Ще Сальдо не був губернатором, вони казали мені “Можеш займати це місце”. І коли мене забирали на Севастополь, це була десь година 4-5 ранку, він (один із ФСБшників, – МОСТ) вийшов і каже: “Ну що, не передумав? Якщо не передумав, зараз поїдеш на Севастополь, одумаєшся там за місяць-два, визнаєш нову владу, будеш з нами співпрацювати. А ми за тиждень-другий розфігачимо ваші Сили ССО”. 

А вийшло, що не місяць-два, і не розфігачили ССО. 

  • А коли вони вас схиляли до співпраці, казали щось про владу? 

Вони казали, що Херсонщина — історично їхнє місце. Про Херсон не було спочатку взагалі розмов. Я казав, що мені 62 роки, а в нас на таких посадах можна працювати до 60. А вони казали: “Ти дурня не валяй, долучайся”. Я сказав: “Якщо вам потрібна інформація, як підготувати місто до опалювального сезону, я готовий показати вам проблемні ділянки, давайте, міняйте труби. Тому що ви взяли місто зі зброєю в руках, але ви і взяли відповідальність за життєдіяльність міста. Школи хочете запускати? Добре. Там також є проблеми. Готуйте школи до навчального сезону”. Я пишаюсь херсонцями, які не повели дітей до шкіл вчитися за російськими підручниками. 

  • За Сальдо вони щось казали? 

Потім була розмова. Коли вони призначили його, то кажуть, мовляв, є “губернатор”. Я спитав хто. Вони дали роздруківку, а там написано “Сальдо”. Я почав сміятися, а вони питають: “Чому смієтеся?”. Я кажу: “Та знаю я його, пропонував мене навчити поганому”. А вони кажуть: “Та у нас не забалуєт”. А я кажу: “Та він ще не таких дурив”. Потім я побачив, що Стрємоусов з’явився в них. А потім з’явився Кобець. Вони сказали: “От ти не погодився, ми знайшли мера. Що ти можеш нам сказати?”. Я сказав, що вперше про нього чую. Тоді я зрозумів, що Колихаєва вони або прибрали, або він сам пішов. Це був кінець квітня. Десь вже перед відправкою на Севастополь. 

А потім вже в Пакіно приїздив “спілкуватися” один. Розмова була наступна: “ —Ти розумієш, що ти досі в полоні? — Ні, не розумію, тут такі самі, як я сидять. І чого я повинен раніше вийти? —Так ти не одумався? — Ні, будемо сидіти. Будемо чекати звільнення всієї України».

  • Ви в камеру повернулися, сказали про це співкамерникам?

Я зайшов, а вони спитали: “Ти чого такий радісний? Цукерок поїв чи що?”. Бо там паралельно приїздив слідчий, і він кожному давав 5-6 цукерок на камеру. Це був десь кінець травня-початок червня, ми вже більше року солодкого нічого не вживали. І оце ми одну цукерку на трьох ділили. А ще давали попалити, а хлопці, які палять — вони ж там взагалі трусилися від щастя. 

Я сказав: “Та ні, Херсон український”. Всі раділи. 

Повне інтерв’ю – за посиланням.

Написати коментар

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я