Херсонщину втретє відвідав французький пекар-волонтер Луїк Нерві. Разом зі своїм помічником Робером він випікав хліб для жителів прифронтових громад. Гуманітарна місія волонтерів тривала сім днів. Упродовж цього часу в невеликій мобільній пекарні робота розпочиналася ще до світанку: замішували тісто, розпалювали піч і випікали хліб, який за кілька годин безкоштовно отримували цивільні херсонці.
Ми поспілкувались із французьким волонтером про роботу під звуки обстрілів, секрет його хліба, українську кухню та чому він не припиняє їздити до України.
– З якою місією Ви приїхали на Херсонщину? Як довго тут були? Чим запам’ятався цей приїзд?
– Наша місія на Херсонщині тривала сім днів. Найбільше запам’ятався четвертий день, коли близько третьої години ночі лише за кілька сотень метрів від місця, де ми перебували, впали чотири артилерійські снаряди.
– Кому випікали хліб? Скільки хлібин на день? Скільки часу працювали щодня?
– Ми випікали та роздавали хліб для жителів багатьох сіл поблизу Херсона та в самому місті. Передавали його цивільному населенню, людям старшого віку, дітям, у лікарні, для безкоштовного магазину… У середньому випікали близько тисячі буханців на день, а в найнапруженіші дні – понад 1 500.
Робочий день, зазвичай, починався близько третьої години ранку й тривав до 13:00. Двічі ми розпочинали роботу опівночі, щоб встигнути випекти ще більше хліба.
– Розкажіть про себе. Звідки Ви? Чим займаєтеся у Франції?
– Я француз, родом із невеликого містечка Лорг на південному сході Франції, у регіоні Французької Рив’єри. За професією я пекар-ремісник, маю чотири пекарні. Поки я їжджу з гуманітарними місіями, мій бізнес працює автономно завдяки команді з 25 людей.
– Ви вперше в Херсоні? Якщо ні, які зміни помітили?
– Я вже втретє приїхав до Херсона. Був тут у 2023 та 2024 роках. Помітив, що місто стало значно краще захищеним спеціальними сітками, однак рівень небезпеки, на жаль, зріс.
– Де ще були в Україні? Як давно їздите сюди?
– Я побував у багатьох містах: Чернігові, Сумах, Чернівцях, Харкові, Запоріжжі, Краматорську та інших. Із гуманітарними місіями приїжджаю до України з березня 2022 року. Цього разу до Херсона ми прибули з Нікополя.
– Які найбільші виклики під час роботи у прифронтовому місті?
– Найпершим викликом було знайти місце, яке було б максимально прихованим і безпечним для роботи.
– Чи відчували мовний бар’єр?
– Насправді спілкуватися досить легко. Це вже моя одинадцята поїздка до України. Хоча я не розмовляю українською, вже знаю кілька слів і висловів, які допомагають мені розуміти людей і бути зрозумілим.
– Як реагують місцеві жителі, коли отримують від вас хліб?
– Думаю, більшість людей цінує цей жест. Від самого початку я приїжджаю до України лише заради того, щоб висловити свою солідарність з українським народом. Мені здається, люди це відчувають і щиро цінують.
– Поділіться секретом свого хліба.
– Мій секрет не в рецепті й не в техніці випікання. Головний секрет мого хліба в Україні – це велика доза щирості, сильна мотивація та безмежна щедрість до українського народу.
– Чи куштували українські страви? Які найбільше сподобалися?
– Звичайно. Коли я приїжджаю до України, то їм лише українську кухню – нічого західного. Я люблю куштувати місцеві страви. Завжди набираю кілька кілограмів, коли мене смачно годують бабусі. Це чудовий кулінарний досвід і можливість поділитися.
фото Христини Бондар
